Нижче поданий текст - відповідь на аргументи о. Романа Лаби щодо чистилища та його теологічної необхідності в межах християнських доктрин.
Річ не в тім, існує чистилище чи ні. Кожен з нас свого часу про це дізнається. Річ у тім, наскільки природно, логічно та органічно виглядає ця доктрина в структурі християнського Благовістя. Ми спираємося на тезу, що у Бога немає нічого зайвого, непотрібного, безглуздого.
Гадаю, ці міркування можуть бути комусь цікавими. Спершу вони були опубліковані до відео о. Романа в youtube (його легко знайти), на жаль, вони не дістали відповіді високоповажного панотця, який є відомим проповідником і поборником традиційних моральних цінностей.
Католицькі теологи, обгрунтовуючи учення про чистилищний вогонь, посилаються на слова апостола Павла: "А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об́являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь (1Кор.3:12-15). (пер. Огієнка)
Православний біблеїст А.П. Лопухін писав про 1 Кор. 3:15: "За католицькими тлумаченнями, тут є вказівка на так званий чистилищний вогонь, у якому душі померлих очищаються від гріхів, не очищених під час земного життя. Але такому тлумаченню суперечать такі обставини:
1) вогонь, як і будівля, є лише образами, себто метафорами Божого випробування;
2) тут ідеться лише про проповідників або пастирів, а не про всіх християн (з контексту Павлових слів);
3) випробування вогнем не є ще очищенням, такого слова у Павла немає, йдеться саме про випробування
4) цей вогонь запалиться лише за 2-го пришестя Христа, а чистилищний вогонь, за віруванням католиків, горить і тепер...
Варто сказати, що учення про чистилище логічно випливає з юридичної сотеріології РКЦ. Утім його не варто було догматизувати, лишивши благочестивим теологуменом, бо, як Ви самі зазначили, в Писанні йдеться про натяки, а не про готове учення. Постає питання: Господь і апостоли дають нам тверде і неоднозначне знання про шлях до спасіння. Дають в таких словах, які не є натяками, а твердими, максимально простими для розуміння та сприйняття, бо це важливо. Якщо ж чистилище - це натяки, що не дають підстав для самоочевидних та однозначних тлумачень, то наскільки віра в цей догмат є необхідною для спасіння людини? Чи не могли би апостоли говорити чіткіше на цю тему?
Тож християнам - некатоликам воно видається щонайменше зайвим.
Чому?
По-перше, учення було утверджене доволі пізно і поступово, упродовж 12-13 ст. (хоча в західних отців якісь натяки на нього були й раніше). Чому ж перші Вселенські собори, які закладали підвалини догматики, не містять догмату про чистилище, якщо це так важливо?
По-друге, посилатися на Маккавеїв добре в полеміці з протестантами, але не православними. Строго кажучи, у Маккавеїв дійсно мовиться про молитву за померлих, це сильний аргумент проти тих, хто не визнає таких молитв. Але там не говориться про чистилище, і не варто підміняти одне іншим, це не еквівалентні поняття та реалії. Підміна понять доволі очевидна і це слабка позиція для аргументування ідеї чистилища в полеміці з православними.
По-третє, цитата з Павла, де містяться слова про "ніби з вогню" (грец. койне) - є очевидною метафорою і контекстуально пов'язана з роботою пастирів, продовжувачів Павла, над "Божою будівлею".
Буквально мовиться про те, що випробуванню вогнем Божої правди підлягає будівля, що її споруджували пастирі з різного матеріалу. Хто споруджував із золота, споруда не згорить, хто спромігся лише на солому, то праця згорить, себто покаже свою безплідність. При цьому сам пастир, хай там як, спасеться навіть за свої старання, але "ніби з вогню", споглядаючи як Божий вогонь випробовує його пастирські труди.
По-четверте, навіть якщо слова Павла прийняти по-католицьки, таке тлумачення розходиться з величезною кількістю інших цитат, що прямо та недвозначно свідчать про бінарну структуру потойбіччя і відсутність якогось процесу очищення у ньому (людині належить померти - потім суд, приблизно так сказав сам Павло, а Господь, обіцявши розбійникові "нині будеш зі мною в раю", нічого не говорив про потребу його очищення; таких епізодів безліч, згадаймо притчу Спасителя про багатія та Лазаря);
По-п'яте, людина може змінюватися на краще, каятися, відроджуватися лише будучи в тілі, по смерті каяття є запізнілим, відтак безрезультатним ("плач та скрегіт зубами"), бо принести плоди каяття неможливо. Якщо ж з душею людини мимо волі самої людини відбувається очищення у вогні, її якість змінюється, то це відбувається механічно. Навіщо Богові ця механічна пургаторіяльна процедура, якщо вади людини, що прямує до Нього, Він покриває милістю та любов'ю, жертвою Христовою? Для чого Богові людські страждання в чистилищі, хай і тимчасові, якщо це ніяк не впливає на вільний вибір людською волею добра чи зла, не змінює вектор прямування душі до Бога?
По-шосте. Виходить, за католицьким ученням, що пройшовши очищення, душі постануть однаковими за своєю досконалістю, бо, як писав св. Марк Ефеський, вогонь не робить одних більш чистими, інших менш. То як визначатиметься різний ступінь небесного блаженства?
По-сьоме. Ваша теза, що людина не може постати перед Богом неочищеною. Людина перед Богом постає спершу на суд. Але за Писанням, на суд Божий, перед Богом, постануть усі, і грішні, і праведні, одні по лівий бік, інші - праворуч, одним Він скаже "прийдіть до Мене і наслідуйте Моє Царство", іншим, що таки постануть перед Ним, дивлячись у вічі, Господь скаже : "Геть від Мене, не знаю вас, беззаконники".
По-восьме, у 1 Петра 3:18-20 говориться про те, що Христос проповідав тих духам, хто перебували у темниці. Рання Церква, зокрема, в особі авторитетного і для римо-католиків св. Кирила Олександрійського (5 ст.), тлумачила цей фрагмент як сходження Христа, що переміг смерть, в ад (шеол), щоб проповідувати свою перемогу над дияволом та смертю тим, хто там був (там були й праведники, бо рай було зачинено й для них). "І тому як усім на землі Христос сповіщав через пришестя плоттю, і ті, хто увірував, одержали користь, так і через зішестя в пекло Він визволив з пут смерті тих, хто увірував і пізнав Його. Бо душі тих, хто жив у ідолопоклонстві й беззаконній розбещеності, наче осліплі через тілесні пристрасті, були нездатні побачити сяйво богоявлення, щоб вірно пізнати Того, Хто [прийшов] для визволення всіх" (Св. Кирило Ол.).
Врешті-решт, структура та географія потойбіччя нам достеменно невідома, Православна Церква її не деталізує і не догматизує, і правильно робить. Протестанти взагалі все заперечують - і це неправильно, бо Церква земна і Церква Небесна - одна Церква, у Бога "всі живі" і моляться одне за одного.
С.В. Савченко
Правда.