Ще 2021 року побачив світ новий доробок відомого історика Віктора Заруби. У збірнику, про який йдеться, вміщено дослідження родинної історії Абаз, Гофштеттерів та Полів. А також розвідка про Катеринославську класичну гімназію та її випускників, рід Трайдуків, знаний в деяких місцевостях нашої області, та катеринославських родичів Івана Франка.
Для мене найцікавішими є розвідки про Гофштеттерів, з огляду на особисту причетність до дослідження постаті Іпполіта Гофштеттера, одного з найбільш знаменитих представників роду (електронна книжечка про нього завантажена на цьому сайті для вільного використання усіма охочими). Не менше мене зацікавила розвідка, точніше їхня серія, про Полів та Олександра Поля. На цьому сайті теж оприлюднено деякі праці В.М. Заруби про цю персону.
Дивовижною є відсутність нормальної реакції історіографічної спільноти польознаців та загалом краєзнавців на деміфологізацію Поля. Проти наведених істориком фактів нічого вдіяти, при цьому ці факти не є випадковим прикрими казусами, а системними "цеглинами", з яких постать вимуровувала власну біографію упродовж свого життя.
В світі науки це називають науковою деконструкцією міфа. Попри це, в будь-яких описах промислового та економічного розвитку Катеринославщини кінця 19 - початку 20 століття без Поля не обходиться. Чому?
Я довго думав над цим конкретним випадком живучості міфа. В чому його секрет?
Після прочитання текстів В. Заруби, природно виринає сумнів у тому, що Поль взагалі має відношення до промислового розвитку краю. Принаймні, пряме відношення. Якщо прибрати романтизовані та екзальтовані відгуки сучасників, об'єктивно його роль зводилася до спекулятивного посередника між французькими підприємцями та криворізькими селянами; він перепродав французам оренду рудоносних земель, селяни ж не мали й гадки, які скарби вони віддають за копійки. Куди герой подів кошти, отримані від французів, в що вклав, куди інвестував, що побудував?
Коли братися до справи без емоцій з приводу "геніальності почесного громадянина", ситуація виглядає як прихід у потрібний час, детермінований економічною кон’юнктурою, в зручне місце зарубіжного капіталу, що експлуатував родовища і робочу силу, але одночасно сприяв промисловому буму та первинній індустріалізації краю. Поль тут як п’яте колесо до воза.
До речі, чому індустріалізація краю (промисловий бум) почалася саме у 80-ті роки ХIХ ст.? Можливо нам варто більше знати про економічну, політичну та особливо геополітичну ситуацію, що цьому сприяла, чому творилася та «нова Америка»? У нас бракує якісних праць з економічної історії Катеринославщини та півдня України, де би регіон був вписаний в загальноімперський, європейський та світовий контекст науково-технічного поступу, промислової революції, мілітаризації економіки та, зрештою, нових геополітичних реалій, пов’язаних із постанням посеред Європи потужної Германської імперії. Вона розгромила Францію, почала претендувати на колоніальні володіння старих імперій, загрожувати сусідам, і ще тоді мріяти про "життєвий простір" за рахунок східних "варварів".
Хелворд Маккіндер з цього приводу писав: "Тридцять років потому, на межі століть, фон Тірпіц розпочав будівництво океанського флоту Німеччини. У той час я займався організацією викладання політичної та історичної географії в Оксфордському та Лондонському університетах і за поточними подіями стежив узагальнюючим поглядом викладача. Німецька динаміка означала - для мене це було очевидно - що нація, яка вже мала найбільшу організовану сухопутну міць і займала центральну стратегічну позицію в Європі, прагнула додатково забезпечити
собі ще й морську міць, достатню, щоб нейтралізувати міць Великої Британії.
Сполучені Штати також неухильно виростали у велику державу..."
До речі, з цієї прогалини, - ігнорування глобальних факторів, - в нашій місцевій історіографії та публіцистиці і виріс гіперболізований образ Поля, який служив зв'язковою фігурою між старим та новим Катеринославом. На його тендітні плечі місцеві ентузіасти звалили непідйомний тягар зручного псевдо-пояснення того, що з короткої відстані здавалося незбагненним дивом «воскресіння і оживлення», себто, трансформації відсталого напіваграрного міста в промисловий центр імперії.
Іншими словами, незнання геополітичного контексту та законів економіки народило культурного героя, що сотворив диво "преображення і воскресіння". Точно так само, як нерозуміння законів природи породило в уяві наших предків Перуна, а неспроможність осягнути сутність та механізм влади витворює в очах натовпу образ мудрого та сакрального Вождя. Так за принципами асоціативно-магічного мислення працює логіка вічно живого міфа. Герой потрібен як фігура приписування та образної візуалізації складних та незбагненних механізмів суспільного життя.
Праця Заруби - це не лише черговий значний внесок в історію нашого краю, генеалогію та біографістику, це приклад виконання істориком свого прямого суспільного призначення - критичного погляду на те, що ми називаємо дійсністю.
С.Савченко
(ілюстрації до тексту надані автором книги)
