Savchenko, S., & Vysotskyi, O. Blasphemers of the Tsar and God

Savchenko, S., & Vysotskyi, O. (2025). Blasphemers of the Tsar and God: The "Offensive Cases" of Early 20th-Century Yekaterinoslav. Evropský filozofický a historický diskurz, 11, 1, 5-20. https://doi.org/10.46340/ephd.2025.11.1.1

https://ephd.cz/?page_id=1569

У статті порушено питання щодо відображення «голосу народу» в так званих «оскорбительных делах» початку ХХ століття, які заводила поліція на хулителів царського імені, богохульників і нецензурників. Проблема досліджується на основі фрагментарно вцілілого комплексу документів Державного архіву Дніпропетровської області.

Наведено вагомі аргументи на користь відмови від популярної в радянській історіографії «революційної» теорії, що пов'язувала зростання кількості подібних справ із неухильним розвитком революційної ситуації та революційних настроїв у народі. Автори доходять висновку про те, що збільшення кількості словесних образ імператора, членів його сім'ї, а також нецензурної лайки з елементами богохульства, пов'язане з низкою інших чинників, які розглядаються у статті, зокрема, зі сприйняттям останнього імператора як «слабкого» і «безвольного» правителя, що провокувало посилення матюкливої лайки за рахунок профанізації імені монарха.

Ключовим чинником примноження справ про словесні образи царя і Бога, окрім об'єктивного демографічного зростання, була штучна політизація народної повсякденності, тобто, наділення політичним сенсом цілком буденних казусів, розширення мережі шпигунства, поширення культури доносів, що дало змогу владі проникати в приватні сфери народного життя та криміналізувати ті, що раніше сприймалося як буденність.

Архівні матеріали Катеринославської губернії початку XX століття свідчать про те, що практика паплюження царського і Божого імені мала глибоке коріння в народній свідомості. Ці образливі висловлювання не були лише спонтанними проявами протестного настрою, але відображали традиційно сформовані ритуальні та символічні уявлення про сакральність влади.